Вадим Сідур – всесвітньо відомий художник, скульптор, поет та прозаїк. За своє життя він створив більш ніж 500 скульптур, близько 1000 гравюр та малюнків.
Народився в Україні, у Катеринославі, теперішньому Дніпрі. Встиг закінчити дев’ять класів, коли у його життя увірвалася війна. Сімнадцятирічним юнаком став курсантом військового училища міста Кушка (нині м. Серхетабад), та після прискореного навчання потрапив на передову командувачем кулеметної чоти. Бойове хрещення отримав під час форсування Дніпра. У віці вісімнадцяти років став інвалідом війни. Дивом вцілівши у м’ясорубці Другої світової, став професійним художником, закінчив у 1953 році колишнє Строганівське училище ліплення та зодчества. Однак на кожному етапі творчого зростання автор усвідомлював: він – ІНШИЙ.
Але у роботах Вадима Сідура є не тільки біль, застереження, жалість, а й співчуття, ніжність, любов, захоплення дивом життя, здивування від кожного прожитого дня. Світ митця – це, перш за все, його Юля – дружина, кохана, турботливий й вірний друг, соратниця, підмайстер. Образ дружини вгадується в численних малюнках майстра, вона героїня його автобіографічної прози «Міф».
Саме цьому коханню і присвячена мініскульптура. Вона це його муза!
Вадим Абрамович вірив в існування іншої сили, здатної врятувати людство – любові, й знаходив підтримку в ній. Розповідаючи про жахи війни, скульптор ніколи не забував про щастя жити, називаючи його дивом, а любов вважав найважливішим змістом цього дива.